За вікном зимно. Снігу не дуже багато, але він є. Є на землі, є в повітрі. Є на вітах дерев. Є на вікнах душі. Щось сталося таке, незрозуміло нездійсненне, що хочеться вити вовком. Не можу розібратися в собі, так само,
Share Button
В Києві на сьогодні об’явили штормове попередження. Отакої. А наче нічого й не трапилося досі. Хоча туман вкриває древню столицю з самого ранку, з шостої. В мене на столі лежить ніж. Звичайний складний ніж, чорного, вороненого кольору, якогось невідомого виробника.
Share Button
Дивлюся картинки з Плейбою, з Роксаною Іонеску, це румунська модель, та їм яблуко Семеренку. Яблука мені вчора купила моя секретарка. Скажу вам відверто, гарнюсіньке зелене яблучко, значно мені цікавіше, ніж румунська дівка. Хоча дівка й непогана, он які цицьки. Але
Share Button
Маю можливість нікого не слухати. Це виявилося більш ніж просто. Нікого не слухати. Якщо я не хочу слухати людину, я так і зроблю. Я покажу що вона мені в даний момент не цікава, чи то покажу що мені не цікаво
Share Button
Я до кінця так і не зрозумів Україну, попри всі роки які я тут працюю та живу. Не дивлячись на те, що я маю неабиякий хист до розуміння найзаплутаніших ситуацій, та все моє вміння їх вирішувати. Але те, з чим
Share Button