На що я тільки не витрачаю свій час.

Це ж можна схибнутися розумом, коли замислитися, скільки всякого шлаку та непотребу ввалюється у мою голову. А хочеться ще залишити місце для чогось хорошого.

Хрін з ним. Але оскільки формат нашого видання перпендикулярний, я коли продукт гівно, так і буду казати, що гівно, і розповідати більше немає про що. В сортах гівна не розбираюся. А ще спробую започаткувати табличку, щоб стандартизувати дані про прочитане/прогамане/позирине ну і що я там ще роблю з цими медійними продуктами… Хай їм грець!

Автор	Генрі Карттнер та Кетрін Мур
Назва	Остання цитадель Землі
Оригінальна назва	Earth’s Last Citadel
Формат	Роман
Рік видавництва	1943
Жанр	Фантастика, антиутопія
Який раз читаю	перший (і напевне що останній)
Формат читання	електронний, телефон 5,7” та CoolReader
ISBN	5-7632-0522-7

Як не дивно, до роману безліч різних картинок-ілюстрацій є, на просторах мережі, тож дивіться картинки.

Сам сюжет такий — під час другої світової четверо залізло у летючу тарілку, а вилізло вже в далекому майбутньому. Людей вже не лишилося, лише якісь клони модернізовані шастають. І то, навіть не шастають, а сидять у останньому здоровому замку. Землю ту колись захопили прибульці, всіх людей знищили, а на основі людей наробили клонів для втіх. Ну наша четвірка влізла до справ, і доплюндрувала те, що можна було на Землі, а потім залишки клонів під керівництвом наших дременули на Венеру.

Книга нудотна. Видно що написана давно. Такий собі переспів “Машини Часу” Уелса. Тільки гірше. Уелс ще на багато років раніше писав, а читалось якось краще. А може це я був на 30 років молодшим 🙂

Але класиків треба поважати, тому накину за “класиковість” одного балу.

Книгу тим не менш читати не рекомендую, бо є набагато цікавіші примірники, навіть у того ж Карттнера чи Мур.

Оцінка : 3. Один бал додав, як і обіцяв. Але книга реально нудотна.