Ніж, чобіт та штормове попередження

В Києві на сьогодні об’явили штормове попередження. Отакої. А наче нічого й не трапилося досі. Хоча туман вкриває древню столицю з самого ранку, з шостої.

В мене на столі лежить ніж. Звичайний складний ніж, чорного, вороненого кольору, якогось невідомого виробника. Напевне вироблений в Китаї, там зараз все виробляється. Дивна річ, декілька років тому, я не переймався наявністю ножа, а зараз, я маю їх чотири штуки (це ми не за кухонні говоримо) та ношу з собою постійно один-два. Дуже потрібна штука, навіть якщо ти не виходиш на велику дорогу. Яблучко там розрізати чи апельсинку. Я наприклад, кожного дня чищу собі на робочому місці ножем апельсини та грейпфрути, а сьогодні, як естет, ще й два яблука Голден розчетверив, та вирізав у них середнику. Хоча саме яблука я зазвичай не ріжу, не чищу, а їм просто так.

Мене весь час забавляє стандартний діалог у місцевих українських крамницях:

— Вам сир порізати?

— Ні я так буду гризти, зуби ж маю.

А оскільки я дійсно маю свої тридцять два, та бережу їх, треба зубами користуватися. Тож, я думаю, я ще довго буду відповідати привітним тіточкам у крамницях, що нічого різати не треба. А якщо щось буде порізати ну вже конче потрібно, тож маю власних ножів 🙂

Думаю, чи не піти пішки по Кіпру, подивитися монастирі, що там ще є. Але погода мені не дуже там подобається. Не знаю, треба думати, ще є два місяці до наступної моєї подорожі світом. Так що можна вже починати складати плани на весну 🙂

А щодо штормового попередження, подивився ще окремо прогноз погоди. Ба, та Київ буде майже тиждень заливати дощами. Ось і буде можливість випробувати чоботи, які я виписав зі штатів, чи правда там така супер мембрана, чи то вона дійсно на голову вище ніж усякий пересічний чобіт у Екко. А взагалі я у Екко сильно розчарований. Пам’ятаю, років зі п’ять тому, коли я був у подорожі Карибським басейном, на катамаранах, сандалі від двічі названого бренду мене дуже сильно підвели. Не добре, коли взуття лускається у самий непідходящий момент, коли ти лізеш мокрою стежкою на тропічну гору, весь у глині та багні. Фак. Аж розхвилювався, як згадав. Ну то й чорт з ними.

Share Button

Add a Comment